Якість води - Правове регулювання в Україні

За запасами водних ресурсів у розрахунку на одиницю площі і на одного жителя Україна займає одне з останніх місць серед країн Європи, водночас, Україна займає одне з перших місць по рівню споживання та рівню забруднення водоймищ. Всі наші великі ріки за міжнародними стандартами вважаються забрудненими і "дуже забрудненими". Те ж саме стосується і більшої частини довжини їх основних приток.

У багатьох ріках і річечках гранично допустимі концентрації для однієї чи й кількох речовин перевищені у десятки разів.

Наприклад, у притоці Західного Бугу р. Полтві у 20-35 разів перевищена допустима межа вмісту амонійного азоту, з Дніпра і Дунаю можна видобувати цинк (5-29 ГДК у першому і 18-23 ГДК у другому). Своєрідними "родовищами" стали: для міді і фенолу — р. Тисмениця, міді і марганцю — Південний Буг і Дніпро, нафтопродуктів — Сіверський Донець і майже всі річки Приазов'я.

Рекордсменом за сукупністю забруднень визнано р. Полтву. В її воді нижче Львова довго не з'являється кисень, зате розкошують споживачі сірководню (того самого, що насичує глибини Чорного моря). Ненабагато поступається їй притока Дністра Тисмениця, у якій всі контрольовані речовини спостерігалися в концентраціях, що перевищували ГДК. Суперників цих річок можна знайти лише на Сході, у Донбасі.

Не набагато краща ситуація як у Дніпрі, так і в усіх його українських притоках. Вони забруднені насамперед нітритним та амонійним азотом і численними сполуками важких металів. Нижні водосховища збагачені фенолом, Дніпровське — нафтопродуктами. Все це — наслідок скидання стоків, які потрапляють у графу "брудних", розплата за надто розвинену промисловість зі старими технологіями і десятиріччя радянської влади. Дещо краща ситуація у річках Криму, уздовж яких немає великих підприємств. Там лише у пониззі в 1-3 рази перевищені ГДК азоту.

На морях максимальні рівні забруднення відразу кількома речовинами спостерігаються в портах і прилеглій до дельти Дунаю частині Чорного моря. Позитивно хоч те, що вміст кисню "задовільний" в обох морях, а максимальні рівні забруднення перестали збільшуватися порівняно з 80-ми роками XX ст. Невтішна ситуація і з підземними водами, які подають у комунальні водоводи. Фахівці переконані, що вони забруднені не "подекуди", а майже на всій території України. У багатьох місцях спостерігається надмір пестицидів, нітратів, хлоридів, подекуди ще й фенолу, а в Криму до всього цього додаються ще й миш'як і марганець.

Оскільки боротьба із забрудненням та якість води є наразі найгострішими питаннями, розглянемо правові засади цієї сфери. Основним актом, що здійснює регулювання є Водний кодекс України, який здійснює регулювання правових відносин з метою забезпечення збереження, науково обґрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об'єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування.

Державне управління в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів здійснюється за басейновим принципом на основі державних, цільових, міждержавних та регіональних програм використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів.

Основними нормативно-правовими актами, які регулюють правовідносини у сфері боротьби із забрудненням та якістю води є:

• Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища” від 25 червня 1991 року № 1264-XII.
• Закон України “Про питну воду та питне водопостачання” від 10 січня 2002 року № 2918-ІІІ, який визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров'я людини питною водою.
• Закон України “Про Загальнодержавну програму „Питна вода України” на 2006-2020 роки” від 3 березня 2005 року № 2455-IV, спрямований на реалізацію державної політики щодо забезпечення населення якісною питною водою відповідно до Закону України "Про питну воду та питне водопостачання".
• Закон України “Про Загальнодержавну програму розвитку водного господарства” від 17 січня 2002 року № 2988-III, що спрямована на реалізацію державної політики щодо поліпшення забезпечення якісною водою населення і галузей економіки, розв'язання водогосподарських і екологічних проблем, створення умов для переходу до сталого та ефективного функціонування водогосподарського комплексу.
• Закон України " Про затвердження Загальнодержавної програми охорони та відтворення довкілля Азовського і Чорного морів " від 22 березня 2001 року № 2333-III.