За запасами водних ресурсів у розрахунку на одиницю площі і на одного жителя Україна займає одне з останніх місць серед країн Європи, водночас, Україна займає одне з перших місць по рівню споживання та рівню забруднення водоймищ. Всі наші великі ріки за міжнародними стандартами вважаються забрудненими і "дуже забрудненими". Те ж саме стосується і більшої частини довжини їх основних приток.
У багатьох ріках і річечках гранично допустимі концентрації для однієї чи й кількох речовин перевищені у десятки разів.
Наприклад, у притоці Західного Бугу р. Полтві у 20-35 разів перевищена допустима межа вмісту амонійного азоту, з Дніпра і Дунаю можна видобувати цинк (5-29 ГДК у першому і 18-23 ГДК у другому). Своєрідними "родовищами" стали: для міді і фенолу — р. Тисмениця, міді і марганцю — Південний Буг і Дніпро, нафтопродуктів — Сіверський Донець і майже всі річки Приазов'я.
Рекордсменом за сукупністю забруднень визнано р. Полтву. В її воді нижче Львова довго не з'являється кисень, зате розкошують споживачі сірководню (того самого, що насичує глибини Чорного моря). Ненабагато поступається їй притока Дністра Тисмениця, у якій всі контрольовані речовини спостерігалися в концентраціях, що перевищували ГДК. Суперників цих річок можна знайти лише на Сході, у Донбасі.
Не набагато краща ситуація як у Дніпрі, так і в усіх його українських притоках. Вони забруднені насамперед нітритним та амонійним азотом і численними сполуками важких металів. Нижні водосховища збагачені фенолом, Дніпровське — нафтопродуктами. Все це — наслідок скидання стоків, які потрапляють у графу "брудних", розплата за надто розвинену промисловість зі старими технологіями і десятиріччя радянської влади. Дещо краща ситуація у річках Криму, уздовж яких немає великих підприємств. Там лише у пониззі в 1-3 рази перевищені ГДК азоту.
На морях максимальні рівні забруднення відразу кількома речовинами спостерігаються в портах і прилеглій до дельти Дунаю частині Чорного моря. Позитивно хоч те, що вміст кисню "задовільний" в обох морях, а максимальні рівні забруднення перестали збільшуватися порівняно з 80-ми роками XX ст. Невтішна ситуація і з підземними водами, які подають у комунальні водоводи. Фахівці переконані, що вони забруднені не "подекуди", а майже на всій території України. У багатьох місцях спостерігається надмір пестицидів, нітратів, хлоридів, подекуди ще й фенолу, а в Криму до всього цього додаються ще й миш'як і марганець.
Оскільки боротьба із забрудненням та якість води є наразі найгострішими питаннями, розглянемо правові засади цієї сфери. Основним актом, що здійснює регулювання є Водний кодекс України, який здійснює регулювання правових відносин з метою забезпечення збереження, науково обґрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об'єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування.
Державне управління в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів здійснюється за басейновим принципом на основі державних, цільових, міждержавних та регіональних програм використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів.
Основними нормативно-правовими актами, які регулюють правовідносини у сфері боротьби із забрудненням та якістю води є: