Морський транспорт - Правове регулювання в ЄС

У відповідності зі статтею 51 Договору про заснування Європейського Співтовариства свобода надання послуг у сфері транспорту регулюються положеннями розділу V про транспорт. Засади спільної транспортної політики ЄС, встановлені цим розділом Договору про заснування Європейського Співтовариства, передбачають необхідність усунення дискримінації стосовно умов перевезень товарів транспортом (ст.. 75 Договору), заборони використання умов перевезень, які містять будь-який елемент підтримки в інтересах одного або декількох певних підприємств або галузей (ст.. 76 Договору). Лібералізація ринку перевезень транспортом ЄС ґрунтується на загальних засадах Договору (ст.ст. 3, 51, 70-80, 81, 82, 87) і передбачає відкриття національних ринків країн-членів ЄС; заснування правил конкуренції ЄС до галузі транспорту.

У Європейському Союзі на морський транспорт припадає цілих 90% усіх зовнішньоторговельних потоків – як імпорту, так і експорту, а 40% усієї внутрішньої торгівлі в Європейському Союзі здійснюється каналами морського транспорту, який залишається одним із найбільш економних та екологічних способів перевезень. Цікаво, що на ЄС припадає близько 42% усього морського торгівельного транспорту в світі. Щороку в європейських портах завантажується близько 3,5 мільярдів тон вантажу, а послугами морського транспорту користуються 350 мільйонів пасажирів – тобто понад двох третин громадян Союзу. Величезною є і роль прибережних зон: тут мешкає близько 40% усього населення ЄС, що виробляє близько 40% його ВВП.

Тому належне правове регулювання є обов’язковою умовою здійснення успішної діяльності у сфері морського транспорту. Зокрема, основними актами можна назвати:

• Регламент Ради (ЄЕС) № 4056/86 від 22 грудня 1986 року про визначення порядку (правил) застосування статті 85 і 86 Договору щодо морських перевезень.
• Регламент Ради (ЄЕС) № 4057/86 від 22 грудня 1986 року щодо практики недобросовісного встановлення тарифів на морські перевезення.
• Регламент Ради (ЄЕС) № 4058/86 від 22 грудня 1986 року щодо координованих дій, спрямованих на забезпечення вільного доступу до перевезень вантажів в міжнародному судноплавстві.
• Регламент Ради від 7 грудня 1992 року, що застосовує принцип вільного надання послуг морському транспорту в межах держав-членів (морський каботаж) (3577/92/ЄЕС).

Однак, оскільки підвищення рівня управління безпекою і безпечною експлуатацією суден, а також захист навколишнього середовища від забруднень суднами є одним із основних напрямків політики в сфері морського транспорту в ЄС, зосередимо увагу на правовому аспекті цього спрямування.

Таким чином, основними актами Європейського Союзу у сфері безпеки судноплавства є:

• Директива Ради 95/21/ЄC про портовий державний контроль за судноплавством – стосовно будь-якого судна і його команди, що заходить у порт держави-члена або на платформи в узбережній зоні, або стає на якір у такому порту або таких платформах.
• Директива Ради 2001/96/ЄС щодо встановлення узгоджених вимог і процедур безпечного завантаження і розвантаження сухогрузу – стосовно всіх сухогрузів, які заходять в термінал для завантаження або розвантаження твердих безтарних вантажів; і всіх терміналів, розташованих в державах-членах, до яких доставляються сухогрузи, що підпадають під визначення, приведені в цій Директиві.
• Регламент Європейського Парламенту та Ради ЄС № 336/2006 щодо виконання Міжнародного кодексу по управлінню безпекою (кодекс ISM) – стосовно вантажних чи пасажирських суден та мобільних морських бурових установ, експлуатованих під контролем органів влади держави-члена.