Управління відходами - Правове регулювання в Україні

До сьогодні в Україні триває процес прогресуючого накопичення відходів. Обсяг їх щорічного утворення в період з 2000 до 2007 роки за експертними оцінками становив 650–750 млн тонн. Домінуючу їх частку становлять породи розкривні супутні, шлами збагачення корисних копалин, металургійні шлаки, золошлакові відходи ТЕС, відходи вуглевидобутку та вуглезбагачення тощо. Охоплені обліком та статистичною звітністю 56 видів відходів як вторинної сировини (форма 14-мтп) склали у 2006 р. 288,7 млн тонн. Загальний обсяг накопичення відходів в Україні на цей час оцінено в 35 млрд т.

Значну потенційну загрозу становлять небезпечні відходи. Обсяг їх утворення за І–ІІІ класами небезпеки на підприємствах України у 2006 р. складає 2,73 млн тонн, а накопичення – 20,1 млн тонн. Через відсутність полігонів для видалення небезпечних відходів у більшості областей України небезпечні відходи зберігають на території підприємств, подекуди відходи видаляють на місця неорганізованого складування.

Однією з найбільш актуальних залишається проблема побутових відходів. Питомі показники їх утворення в середньому складають 220–250 кг/рік на душу населення, а у великих містах досягають 330–380 кг/рік відповідно і мають тенденцію до зростання. Обсяг вивезення твердих побутових відходів (ТПВ) щороку зростає, у 2006 р. він досяг 50,55 млн м3, або 12,6 млн т. ТПВ здебільшого захоронюють на 3 614 сміттєзвалищах і полігонах загальною площею 6 262,9 га, більшість яких перевантажені і не відповідають вимогам екологічної безпеки. У приватному секторі, через відсутність належної системи збирання ТПВ, щорічно утворюються тисячі дрібних стихійних звалищ, які не піддаються достовірному обліку.

За період 1998–2007рр. в Україні практично створено базові складники нормативно-правового забезпечення щодо поводження з відходами. Зокрема це стосується лімітів на утворення й розміщення відходів; державного обліку й паспортизації відходів; реєстрів об’єктів утворення, оброблення й утилізування відходів, реєстрів місць видалення відходів; обліку безхазяйних відходів; трансграничного перевезення відходів; ліцензування діяльності поводження з відходами; переліку окремих видів відходів як вторинної сировини тощо. Разом з тим практична реалізація законодавчих вимог здійснюється досить повільно, цілу низку питань ще неврегульовано. Це перш за все стосується ідентифікування й класифікування відходів, нормування їх утворення, обліку й паспортизування, повного збирання та недопущення знищення і псування відходів, стимулювання використання відходів, зберігання відходів на території підприємств тощо.

Основними актами національного законодавства можна назвати:

• Закон України „Про відходи” від 5 березня 1998 року № 187/98-ВР, визначає правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов'язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, а також з відверненням негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини на території України.
• Закон України „Про Загальнодержавну програму поводження з токсичними відходами” від 14 вересня 2000 року № 1947-III, метою якої є запобігання накопиченню токсичних відходів і обмеження їх шкідливого впливу на навколишнє природне середовище та здоров'я людини.

Також варто підкреслити, що ключовим питанням у сфері поводження з відходами є те, що для ведення діяльності пов’язаної з управлінням відходами необхідно отримати дозвіл уповноваженого органу. В разі здійснення такої діяльності без одержання дозволу відповідні особи мають бути притягнуті до відповідальності згідно чинного законодавства України. Процедура одержання дозволу на здійснення будь яких дій пов’язаних з відходами є тривалою. Такий дозвіл видається Міністерством охорони навколишнього природного середовища України за погодженням з цілим рядом державних органів.