Державні закупівлі товарів, робіт і послуг - Правове регулювання в ЄС

Одним із ефективних шляхів активного застосування вихідного руху економічної системи є здійснення процедури закупівлі товарів, робіт і послуг. І хоча сама ідея такої закупівлі не повністю відповідає принципам функціонування ринкової економіки, яка, зазначимо, властива всім країнам ЄС, можна стверджувати, що без системи державних закупівель чи прок’юременту не можливе повноцінне функціонування будь-якої з економік цих держав. Навіть більше, в країнах ЄС спостерігається чітка тенденція до зростання кількості державних закупівель.

Розглядаючи систему державних закупівель у цих країнах, відзначимо декілька важливих моментів. Тут створений єдиний ринок із відносно вільним рухом товарів, робіт та послуг, фінансових і людських ресурсів. За підрахунками експертів, загальна вартість контрактів за державними закупівлями в ЄС перевищує 500 млрд. євро на рік. З метою забезпечення законності та ефективності функціонування системи державних закупівель створено детальну нормативно-правову базу, що базується на Римському та Маастрихтському договорах і водночас є фундаментом для побудови тендерного законодавства країн-членів ЄС. Це передбачає, по-перше, кілька позитивних моментів для функціонування цієї системи, оскільки створює єдиний легітимний простір для проведення торгів, а, по-друге, дозволяє на рівні окремих країн вносити окремі положення, доповнення з урахуванням соціально-економічних реалій кожної з них.

Основними актами Європейського Союзу у сфері державних закупівель можна назвати:

• Директиву Ради № 89/665 ЄЕС від 24 грудня 1989 року щодо координації законів, підзаконних актів стосовно застосування процедур нагляду за наданням права на виконання державних поставок та контрактів на публічні роботи.
• Директиву № 2004/18/ЄC Європейського Парламенту та Ради від 31 березня 2004 року щодо укладання угод із закупівлі у сфері здійснення публічних робіт, постачання та надання послуг.
• Директиву № 2004/17/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 31 березня 2004 року, що координує процедури закупівель установ, що діють у водному, енергетичному, транспортному та поштовому секторах. 
  Дві останні Директиви основані на судовому прецеденті, зокрема, рішенні про критерії укладання договорів, яке роз’яснює можливості для підрядних установ задовольняти публічні потреби, включаючи потреби у соціальній сфері та сфері захисту довкілля, за умови, що ці критерії пов’язані з предметом договору, не суперечать свободі вибору підрядної установи, чітко визначені та відповідають фундаментальним принципам
• Регламент Комісії № 1564/2005 від 7 вересня 2005 року що визначає стандартні форми публікування повідомлень у рамках процедур державних закупівель відповідно до Директив № 2004/17 та № 2004/18 Європейського Парламенту та Ради.