Торгівля продукцією рослинного походження - Правове регулювання в Україні

Розвиток сільського господарства залежить від природно-географічних і соціально-економічних передумов. До перших належать земельно-ґрунтові й агро-кліматичні ресурси, які загалом дуже сприятливі на території України.

Сільськогосподарські угіддя займають 42 млн. гектарів, або 70% загального фонду країни. Структура сільськогосподарських угідь така: 78,9% — орні землі (рілля) і багаторічні насадження, 13,0% — пасовища, 8,4% — сіножаті. Найвища частка орних земель — у степових районах (70 — 80%) і лісостеповій зоні. Пасовища зосереджені, в основному, в Карпатах, на Поліссі та в південно-східних степових областях, сіножаті — в долинах рік лісової і лісостепової зон. Оскільки серед виробництва та торгівлі продукції рослинного походження в Україні переважає ринок олії, зерна та виноробство, зосереджуємо увагу на цих сферах.

Галузь виробництва рослинної олії поєднує вирощування насіння і виробництво олійножирової продукції. Виробництво олії в Україні тісно пов’язано з вирощуванням соняшника. В загальному обсязі виробництва олійних культур соняшник займає більше 90%, а в структурі посівних площ до 9,6%.

Слід зазначити, що соняшник не належить до основних олійних культур. За світового виробництва олійних культур 2008 року на рівні 391,4 млн.т частка соєвих бобів становила 56,4%, ріпаку – 12,4, а соняшнику лише 7 відсотків.

Більшість підприємств з виробництва олії (92 відсотки) в Україні одержують її екстракційним способом. Для збільшення випуску олії велике значення має підвищення коефіцієнта використання наявних потужностей підприємств та оптимізація сировинних зон і внутрішньогалузевих зв'язків.

Членство України у Світовій організації торгівлі зумовлює нові умови функціонування виробництва олії в Україні основною проблемою якого є нестабільність якості продукції через наявність різних домішків та пестицидів. Дуже часто висока якість олії нової марки поступово знижується. Впровадження системи якості ISO (наявність сертифіката ISO) і вироблення суворих норм щодо заходів захисту від шкідливих для рослин організмів та їх поширення, обмеження обсягів залишків пестицидів має підвищити якість олії, і зокрема соняшникової, як на етапі підготовки її одержання, так і для підтримання належної якості в цілому.

Що стосується зерна, то продовольче споживання складається з його використання на виробництво борошна, круп, консервів і деяких інших продуктів, які вживаються людиною в їжу. Всі основні зернові і зернобобові культури тією чи іншою мірою йдуть на продовольче споживання.

Основною зерновою культурою в продовольчому споживанні в Україні, безумовно є пшениця. Її частка в споживанні в складає біля 78%, що приблизно відповідає середньому значенню. Основне застосування пшениці - це виробництво борошна.

Другий по значимості продовольчою культурою є жито. Її частка в продовольчому споживанні в середньому складає близько 7%. Практично все продовольче споживання жита – це використання на виробництво борошна.

Важливою продовольчою культурою в Україні є гречка: її частка в споживанні становить близько 5%. Необхідно відзначити, що практично все вирощене в країні зерно гречки використовується для виробництва крупи, при цьому на долю гречаної крупи приходиться 40-50% у загальному обсязі виробництва круп.

Приблизно рівні частки – по 3% у продовольчому споживанні мають кукурудза та рис. Використання кукурудзи в продовольчих цілях досить широко – це крупа, борошно, консерви і багато чого іншого. Рис використовується головним чином для виробництва крупи. Інші круп'яні культури – це ячмінь, овес, горох, просо, але їхня частка в продовольчому поживанні порівняно невелика. 
Державна політика щодо розвитку ринку зерна як пріоритетного сектора економіки агропромислового комплексу України визначається відповідно до Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» № 37-ІV від 04.07.2002 року. Цей Закон спрямований на створення правових, економічних та організаційних умов конкурентоспроможного виробництва і формування ринку зерна для забезпечення внутрішніх потреб держави у продовольчому, насіннєвому та фуражному зерні, нарощування його експортного потенціалу. Державну політику щодо регулювання ринку зерна здійснює Кабінет Міністрів України.

До галузей економіки України, що мають перспективи виходу на світовий ринок, традиційно відносять також виноградарсько-виноробне виробництво. Саме спроможність виноробства представляти Україну на світовому ринку є важливим чинником підвищеної уваги з боку держави та економічної науки до проблем його функціонування та розвитку.

Проте на сьогодні не визначеним лишається питання використання географічних зазначень, а саме традиційних для Європейської Спільноти назв для вин і спиртних напоїв. Найактуальнішим є питання щодо вилучення із Закону України "Про виноград та виноградне вино" термінів "Шампанське" та "Коньяк". Мінагрополітики наголошує на тому, що такі зміни будуть дискримінаційними та можуть мати трагічні наслідки для виноробної галузі України.

Відкритим також лишається питання щодо організації незалежного професійного контролю якості виноробної продукції. Український ринок вина гостро потребує ефективного механізму захисту від низькоякісної продукції. Такий механізм має забезпечити та гарантувати відповідність продукції європейським стандартам якості.

Проблемним також лишається питання оподаткування виноробної продукції. Сьогодні в Україні вино оподатковується акцизами двічі, зі спиртів і виноматеріалів, а також з готової продукції. Така ситуація значно знижує конкурентоспроможність українського вина не тільки на європейських ринках, а й в Україні.

Отже, пошук шляхів подолання негативних явищ на ринку вина є актуальним завданням становлення і розвитку виноградарсько-виноробного виробництва. Сценарії розвитку як виноградарства, так і виноробства мають свої особливості, без розв’язання яких неможливо досягти успіху як на внутрішньому, так і зовнішніх ринках виноградарсько-виноробної продукції. Це пов’язано з тим, що в умовах глобалізації ринку вина перспективи розвитку національного виноградарства і виноробства занадто жорсткі та альтернативні: або якісне зростання, або стагнація з наступним різким спадом виробництва. Тому, передусім, успіх розвитку галузі пов’язаний з удосконаленням державних контролюючих, керуючих та регулюючих функцій на національному ринку вина, згідно з вимогами вступу України до світової організації торгівлі (СОТ), а у перспективі і до ЄС. Регуляторні механізми СОТ, і тим більше ЄС, норми, зокрема фітосанітарні, стосовно виробництва виноградарсько-виноробної продукції настільки вимогливі, а конкуренція на світовому ринку вина настільки жорстка, що без втручання держави не виключена можливість занепаду українського виноградарсько-виноробного підкомплексу, аж до знищення більшої частини традиційних районів виноградарства та виноробства.

Правове регулювання виробництва та торгівлі продукцією рослинного походження здійснюється також такими основними актами:

• Закон України «Про безпечність та якість харчових продуктів» від 23 грудня 1997 року № 771/97-В, який регулює відносини між органами виконавчої влади, виробниками, продавцями (постачальниками) та споживачами харчових продуктів і визначає правовий порядок забезпечення безпечності та якості харчових продуктів, що виробляються, знаходяться в обігу, імпортуються, експортуються.
• Закон України «Про державну підтримку сільського господарства України» №1877 від 24.06.2004 року, що визначає основи державної політики у бюджетній, кредитній, ціновій, страховій, регуляторній та інших сферах державного управління щодо стимулювання виробництва сільськогосподарської продукції та розвитку аграрного ринку, а також забезпечення продовольчої безпеки населення.
• Закон України «Про виноград та виноградне вино» від 16.06.2005 р. № 2662-ІV, який регулює правові відносини у сфері виноградарства та виноробства України, пов'язані з веденням виноградників та виробництвом винограду, вина та інших продуктів виноробства, визначає регламентацію і контроль в цих галузях виробництва, права і обов'язки виробників, повноваження органів виконавчої влади і спрямований на посилення боротьби з фальсифікацією виноробної продукції в Україні.