Торгівля продукцією рослинного походження - Правове регулювання в ЄС

Договір про заснування Європейського Співтовариства (далі—Договір) визначає, що спільний ринок охоплює сільське господарство та торгівлю сільськогосподарською продукцією, що включає і продукцію рослинного походження.

Спільна сільськогосподарська політика ЄС має такі цілі - підвищити продуктивність сільського господарства через сприяння технічному прогресові, забезпечення раціонального розвитку сільськогосподарського виробництва та оптимальне використання виробничих чинників, зокрема робочої сили; забезпечити належний рівень життя сільськогосподарської спільноти, зокрема збільшуючи особистий прибуток людей, що працюють у сільському господарстві; стабілізувати ринки; забезпечити доступність постачання; забезпечити те, щоб постання до споживача надходило за прийнятними цінами.

Попри структурні зміни на світовому ринку рослинних олій та жирів, соняшникова олія залишається однією із найдорожчих видів рослинних олій (зокрема, якщо порівняти з лідируючими за обсягами світового виробництва соєвою та пальмовою) і користується великою популярністю в споживачів, що мешкають на територіїЄвропейського Союзу, завдяки чому обсяги виробництва цієї олії не знижуються. Але й не нарощуються — через вибагливість соняшнику, основне виробництво якого зосереджено в Євразії. Зокрема, ЄС входить до четвірки найбільших світових виробників соняшнику.

Питома вага сільського господарства у ВВП ЄС становить 2,3 %, у галузі ринку зерна зайнято близько 4,3 % працездатного населення. Сільська місцевість займає близько 90 % всієї території ЄС, де мешкає більше половини жителів ЄС. Зерновий сектор займає вагоме місце в аграрному виробництві Європейського Союзу. Зерновими культурами зайнято 40 % оброблюваних земель. При цьому у загальному розподілі зернових у державах-членах ЄС провідне місце займають Німеччина, Італія, Франція, Польща, Іспанія, Угорщина , Велика Британія, Румунія, Греція і Португалія.

Також ЄС є одним з провідних виробників вина. Виробництво деяких сортів досягає 175 млн. галонів кожен рік, а на його частку припадає 45% всіх виноробних районах, 65% продукції, 57% світового споживання і 70% експорту в глобальному плані.

Правове регулювання виробництва та торгівлі продуктами рослинного походження здійснюється рядом актів ЄС, однак, серед них можна виділити такі основні:

• Директива Ради від 8 травня 2000 року про заходи захисту від впровадження на територію Спільноти організмів, шкідливих для рослин або рослинних продуктів, та від їхнього поширення на території Спільноти(2000/29/ЄС).
• Регламент (ЄС) № 178/2002 Європейського Парламенту та Ради від 28 січня 2002 року що встановлює загальні принципи і вимоги законодавства щодо харчових продуктів, створює Європейський Орган з безпеки харчових продуктів і що встановлює процедури у питаннях, пов’язаних із безпекою харчових продуктів.
• Регламент Ради (ЄЕС) № 1881/2006 від 19 грудня 2006 року про встановлення максимального рівня вмісту певних забруднюючих речовин у продуктах харчування.
• Регламент (ЄС) № 396/2005 Європейського Парламенту від 23 лютого 2005 року про максимальні обмеження залишків пестицидів у харчовій продукції і кормах рослинного і тваринного походження, та який вносить зміни до Директиви Ради 91/414/ЄЕС.
• Регламент Ради № 2585/2001/ЄСвід 19 грудня 2001 року, що вносить зміни до Регламенту (ЄС) № 1493/1999 про спільну організацію ринку виноробної продукції.
• Регламент (ЄС) № 2729/2000/ЄС від 14 грудня 2000 року, що встановлює детальні імплементуючі правила щодо контролю у виноробній галузі.
• Регламент (ЄС) № 1623/2000/ЄС від 25 липня 2000 року що встановлює процедуру імплементації Регламенту (ЄC) №1493/1999 про загальну організацію виноробного ринку у відношенні ринкових механізмів.
• Регламент (ЄС) № 1607/2000/ЄС від 24 липня 2000 року про встановлення деяких умов застосування Регламенту (ЄС) № 1493/1999 про спільну організацію винного ринку, зокрема назви, пов’язаної з якісним вином, виготовленим у визначених регіонах.