Шляхи адаптації національного ринку молока та молокопродуктів до вимог Європейського Союзу

Правове підґрунтя адаптації національного ринку молока і молокопродуктів до вимог, які існують в Європейському Союзі, було закладено ще в Угоді про партнерство і співробітництво, яка започаткувала партнерство між Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами та Україною. Одна з цілей такого співробітництва була визначена як розвиток внутрішнього та зовнішнього ринків для українських товарів за умов, які забезпечують посилення безпеки в постачанні продуктів харчування, а також поступове наближення українських стандартів до технічних правил Співтовариства стосовно промислових і сільськогосподарських продуктів харчування. Вказана мета згодом знайшла свій розвиток у Плані дій "Україна - Європейський Союз", який передбачав проведення порівняльного аналізу та розроблення заходів щодо гармонізації законодавства у сфері гігієни продуктів харчування та наближення до законодавства ЄС у сфері відстеження харчового ланцюга "від лану до столу", імплементацію системи Hazard Analysis Critical Control Point на підприємствах та в органах контролю, а також перевірку мережі державних лабораторій та підготовку до їх акредитації відповідно до стандартів ISO. У 2004 році у Загальнодержавній програмі адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу до пріоритетних сфер адаптації були віднесені у тому числі охорона здоров'я та життя людей, тварин і рослин; довкілля та захист прав споживачів, які безпосередньо пов’язані із безпечністю та якістю молока та молокопродуктів.

Таким чином, необхідність адаптації молочного ринку України до вимог ЄС виникла не сьогодні і обумовлена попередніми кроками України на шляху до євроінтеграції. Враховуючи важливість молочного сектору для національної економіки та його експортний потенціал, адаптації національного законодавства у сфері виробництва молока і молокопродуктів до вимог ЄС в українському суспільстві приділяється сьогодні велика увага.

Не зважаючи на те, що проблеми адаптації молочного ринку до європейських стандартів зачіпають інтереси багатьох суб’єктів, найбільшу вагу в такій ситуації має позиція виробників молока і молокопродуктів, на виробничій діяльності яких будь-які зміни позначаться у першу чергу. У зв’язку з цим з-поміж усіх аспектів впровадження європейських стандартів хотілося б виділити ті, що безпосередньо зачіпають інтереси виробників.

Перша група проблем пов’язана із додержанням передбачених законодавством ЄС санітарно-гігієнічних вимог щодо виробництва молочної сировини. Гігієнічні вимоги до установ виробництва молока, відповідно до положень Регламентом (ЄС) № 853/2004 Європейського Парламенту і Ради від 29 квітня 2004 року включають вимоги до гігієни установ виробництва молока, у тому числі до приміщень і обладнання, гігієни під час доїння, збору і транспортування та гігієни персоналу.

Вимоги до приміщень і обладнання передбачають, що доїльне обладнання і приміщення, в яких зберігається молоко, оброблене або охолоджене, повинні бути розташовані і сконструйовані таким чином, щоб обмежити ризик забруднення молока. Приміщення для зберігання молока повинні бути захищені від паразитів, мати належне відмежування від приміщень, в яких утримуються тварини і, якщо це необхідно, мати належне морозильне обладнання. Поверхні обладнання, які вступають в контакт з молоком (посуд, контейнери, резервуари тощо, призначені для доїння, збору або транспортування), повинні легко чиститися і, якщо необхідно, дезінфікуватися і підтримуватися в хорошому стані. Це вимагає використання гладких, миючихся і нетоксичних матеріалів.

Після використання такі поверхні повинні чиститися і, якщо необхідно, дезінфікуватися. Після кожного переміщення або після кожної серії переміщень, якщо період часу між розвантаженням і наступним завантаженням дуже короткий, але в усіх випадках контейнери і резервуари, що використовуються для транспортування сирого молока, повинні чиститися і дезінфікуватися належним чином перед повторним використанням щонайменше один раз на день.

Вимоги до гігієни під час доїння, збору і транспортування передбачають, що молоко від кожної тварини перевірялося на органолептичні і фізико-хімічні аномалії дояркою або за допомогою методу, який досягає схожих результатів, і щоб молоко, в якому виявлені такі аномалії, не використовувалось для споживання людиною. Молоко, що походить від тварин, які виявляють клінічні ознаки хвороби вимені, має використовуватися для споживання людиною лише відповідно до інструкцій ветеринара. Має також забезпечуватися ідентифікацію тварин, які піддаються медичному лікуванню і які можуть передати залишки в молоко, і щоб молоко, отримане від таких тварин до кінця встановленого періоду утримання, не використовувалось для споживання людиною. Розчини або спреї для сосків мають використовуватися лише з дозволу компетентного органу, щоб не створювати недозволених залишкових рівнів в молоці.

Одразу після доїння молоко повинно бути поміщене в чисте місце, сконструйоване і обладнане таким чином, щоб уникнути забруднення. Воно повинно одразу охолоджуватися до температури не вище, ніж 8ºC у випадку щоденного збору або не вище 6ºC, якщо збір не відбувається щоденно. Під час транспортування повинна підтримуватися низька температура, і після прибуття до установи призначення температура молока не повинна бути вищою 10ºC. Однак це не є обов’язковим, якщо молоко обробляється впродовж двох годин після доїння; або з технологічних причин необхідна вища температура для виробництва певних молочних продуктів, і це дозволено компетентним органом.

Вимоги до гігієни персоналу визначають, що особи, які здійснюють доїння та/або обробку сирого молока, повинні носити належний чистий одяг. Особи, які здійснюють доїння, повинні підтримувати високий рівень особистої чистоти. Належне устаткування повинно бути доступним біля місця доїння з метою дати можливість особам, які здійснюють доїння і обробку сироко молока, мити руки.

Крім того, відповідно до положень Регламенту Європейського Парламенту та Ради №852/2004, приміщення для харчових продуктів повинні забезпечувати належні умови обробки і зберігання при контрольованій температурі, мати належну кількість туалетів із зливом, що з’єднані з ефективною дренажною системою; належну кількість раковин, призначених для миття рук, забезпечених гарячою і холодною водою, засобами для миття рук і гігієнічного висушування; для поверхні стін вимагається застосовувати непроникаючі, непоглинаючі, миючі і нетоксичні матеріали тощо.

Як відомо, Закони України «Про молоко та молочні продукти» та «Про безпечність та якість харчових продуктів» встановлюють загальні вимоги у сфері виробництва молочної продукції, а конкретизація цих вимог здійснюється на рівні підзаконних правових актів. Їх аналіз свідчить, що затверджені наказами Державного департаменту ветеринарної медицини Ветеринарні та санітарні вимоги до особистих підсобних господарств населення - виробників сирого товарного молока, а також до пунктів закупівлі молока від тварин, які утримуються в особистих підсобних господарствах населення, не відповідають вимогам правових актів Європейського Союзу. Так само не узгоджуються з європейським законодавством Санітарні і ветеринарні правила для молочних ферм радгоспів і підсобних господарств, які були затверджені ще Держагропромом СРСР у 1986 році і зберегли чинність на території України.

Отже, в аспекті удосконалення національного законодавства можна констатувати необхідність внесення відповідних змін до наказів Державного комітету ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України, якими регулюються гігієнічні вимоги до виробництва молочної сировини.

Друга група проблем пов’язана із необхідністю узгодження національних критеріїв безпечності і якості молочної сировини. Відповідно до ДСТУ 3662-97 «Молоко та молочні продукти. Вимоги при закупівлі» загальне бактеріальне обсіменіння молока вищого сорту складає менш ніж 300 тис./см³, першого - менш ніж 500 і другого – менш ніж 3000 тис./см³. Згідно з Регламентом (ЄС) № 853/2004 бактеріальне обсіменіння молока має складати не більш ніж 100 тис./см³. Теж саме стосується кількості соматичних клітин: за ДСТУ 3662-97 їх має бути не більш ніж 400, 600 та 800 тис./см³ для вищого, першого та другого ґатунків відповідно, у той час як за Регламентом (ЄС) № 853/2004 максимальна кількість соматичних клітин не має перевищувати 400 тис./см³. Винятком є лише ґатунок «екстра», який відповідає вимогам європейського законодавства.

Крім того, потребує коригування перелік антибіотиків, щодо яких встановлено рівні їх максимального вмісту у молоці. Якщо відповідно до вимог ЄС визначено 68 видів таких фармакологічних речовин, то у ДСТУ 3662-97 та чинних медично-біологічних вимогах і санітарних нормах якості харчової сировини і продуктів харчування, затверджених ще у 1989 році, їх три. Не відповідають європейським стандартам і національні вимоги щодо вмісту свинцю, які в п’ять разів перевищують європейські.

Отже, першочерговим кроком адаптації національного законодавства до вимог щодо безпечності та якості молочної сировини має бути затвердження нового стандарту, який включав би відповідні положення європейських правових актів.

Третя група проблем пов’язана з відшкодуванням витрат на здійснення офіційних заходів контролю. Згідно з Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 882/2004 державам-членам дозволяється збирати внески, щоб покрити витрати через офіційні заходи контролю з виробників, інших відповідних підприємств та їх представників. Мінімальні ставки для внесків, що застосовуються до виробництва молока складають: 1 євро за 30 тон, та 0,5 євро за кожну наступну тону. Якщо виявлення невідповідності призводить до офіційних заходів контролю, що перевищують звичайну діяльність з контролю компетентного органу, здійснюється відшкодування таких додаткових витрат виробником, власником чи утримувачем товару. Це положення не узгоджується із ст.14 Закону України «Про молоко та молочні продукти», відповідно до якої забороняється стягнення плати з виробників молока, молочної сировини та молочних продуктів за проведення перевірок органами державного контролю. Отже, у разі імплементації положень Регламенту № 882/2004 необхідним є відповідне редагування вказаного Закону.

На цьому перелік положень національних нормативно-правових актів, які не відповідають вимогам законодавства ЄС, не закінчується, однак вони більшою мірою стосуються процедур державного контролю за якістю і безпечністю молока та молочної сировини.

Отже, адаптація національного ринку молока та молокопродуктів до вимог Європейського Союзу в аспекті діяльності виробників молочної продукції потребує внесення суттєвих змін до ветеринарно-санітарних вимог та державних стандартів, якими регулюється якість та безпечність молока і молочної сировини, а також вимоги до їх вироблення. Певні кроки в цьому напрямі вже здійснено: Міністерством аграрної політики оприлюднено для консультацій з громадськістю проект Технічного регламенту “Вимоги щодо виробництва молока та молочних продуктів”, в якому частково враховано вимоги ЄС. Крім того, Державним комітетом ветеринарної медицини розроблено проект наказу Державного комітету ветеринарної медицини України "Про внесення змін та доповнень до Ветеринарних та санітарних вимог до пунктів закупівлі молока від тварин, які утримуються в особистих підсобних господарствах населення". Зміни стосуються, зокрема, встановлення вимог щодо наявності експлуатаційного дозволу у пунктів закупівлі молока, якості питної води на таких пунктах, покладення на заготівельників молока обов’язку володіти інформацією щодо господарств, в яких члени сім’ї хворі на туберкульоз чи інші антропозоонозні хвороби, температурного режиму зберігання та транспортування молока та посилення відповідальності господарств-постачальників за недодержання встановлених вимог.

Необхідно також вказати, що Технологічним інститутом молока і м’яса Української аграрної академії наук розроблено проект Національного стандарту України «Молоко коров’яче – сировина. Технічні умови», яким запропоновано скасувати другий ґатунок молока та дещо посилити вимоги щодо температурного режиму зберігання та транспортування молока, однак в інших аспектах вимоги законодавства ЄС у цьому проекту враховані недостатньо.

Активізація нормопроектної роботи свідчить про гостру необхідність удосконалення правового регулювання діяльності молочної галузі. Однак процес такого удосконалення потребує врахування інтересів суб’єктів, яких такі зміни торкнуться у першу чергу – виробників молока і молокопродуктів. Для визначення позиції представників підприємств молочного сектору доцільності певних нормативно-правових новацій та тих наслідків, які вони потягнуть за собою, нами було розроблено Анкету. Результати анкетування будуть узагальнені та використані для оцінки впливу змін в національному законодавстві на діяльність підприємств молочної галузі та викладені в якості рекомендацій для прийняття відповідних рішень у майбутньому.