Природоохоронна діяльність - Правове регулювання в ЄС

На сучасному етапі розвитку екологічної діяльності і компетенції ЄС правові основи здійснення політики ЄС в сфері навколишнього середовища закладають положення Договору про заснування Європейського Співтовариства. (Розділ ХІХ “Навколишнє середовище”, ст. 174 – 176). Захист навколишнього середовища є однією з найважливіших цілей ЄС. Амстердамський договір 1997 р., який вніс чергові зміни до змісту установчого договору Співтовариства, закріпив також принцип екологічної орієнтованості діяльності ЄС (ст. 6). Цей принцип передбачає інтеграцію цілей (ст. 174 (1)) і принципів екологічної політики ЄС (ст. 174 (2)) у здійсненні інших політик Співтовариства (сільське господарство, транспорт, спільний ринок, регіональна політика та ін.). 
Екологічна політика ЄС та право навколишнього середовища ЄС існують і розвиваються протягом останніх тридцяти років. Розвиток правового регулювання цієї сфери відносин сьогодні відбувається у трьох магістральних напрямах:

• створення і забезпечення функціонування організаційного механізму охорони навколишнього середовища (унормування права навколишнього середовища на рівні Співтовариства, впровадження єдиних правил оцінки впливу на навколишнє середовище, збирання і обробка екологічної інформації, а також моніторинг навколишнього середовища через Європейське агентство з навколишнього середовища, екологічна сертифікація Співтовариства, екологічний менеджмент і екологічний аудит);
• створення і розвиток економічного механізму охорони навколишнього середовища (система фінансування екологічних заходів LIFE, “зелені” податки Співтовариства в енергетиці);
•  становлення механізму захисту екологічних прав особи.

На основі аналізу екологічної політики та права навколишнього середовища ЄС можна зробити наступні висновки. По-перше, на сучасному етапі розвитку діяльність ЄС у галузі охорони навколишнього середовища зумовлена трьома особливостями:

• екологічна компетенція ЄС є спільною з державами-членами;
• екологічна діяльність ЄС нерозривно пов’язана з іншими напрямами інтеграції;
• екологічній діяльності властивий “дуалізм компетенції”, який виражається в тому, що повноваження в цій галузі надані Союзу установчим договором для досягнення цілей екологічної політики ЄС (ст. 174 – 176), підтримки функціонування внутрішнього ринку (ст. 95).

По-друге, в рамках екологічної політики пройшов свою апробацію принцип субсидіарності – один із базових принципів діяльності Європейського Співтовариства.

По-третє, хоча функціонування кожного з інститутів ЄС (Ради, Комісії, Європейського Парламенту, Суду ЄС, Рахункової палати ЄС) дещо зачіпає проблеми навколишнього середовища, в структурі органів ЄС створено спеціальну екологічну установу – Європейське агентство з навколишнього середовища.

Аналіз положень Договору про заснування ЄС свідчить про те, що захист навколишнього середовища є однією з основних цілей, напрямів і принципів діяльності Союзу і наділяє ЄС відповідною компетенцією. Європейське співтовариство проводить різноманітні заходи в галузі екології, створено значний масив правових норм Співтовариства в цій галузі (директиви, регламенти, рішення Суду ЄС та ін.). Більше того, нині помітні спроби кодифікації вторинного права Співтовариства в галузі екології. Не буде перебільшеним твердження про те, що в праві ЄС сьогодні відбувається становлення механізму охорони екологічних прав громадян, зокрема, права громадян на екологічну інформацію, права на участь у прийнятті екологічних рішень і права на доступ до правосуддя у справах екологічного характеру. Велике значення для цього мало приєднання ЄС до Орхуської конвенції 1998 р.

В основу екологічної політики ЄС покладені такі принципи: превентивних дій; запобігання забрудненню; відшкодування збитків, заподіяних навколишньому середовищу; “забруднювач сплачує” та ін.

Найважливішими актами Європейського Союзу у сфері природоохоронної діяльності можна назвати:

• Директиву 2001/42/ЄС від Європейського Парламенту та Ради від 27 червня 2001 року про оцінку впливу деяких програм на навколишнє середовище, ціль якої полягає у забезпеченні високого рівня охорони навколишнього природного середовища і сприянні інтегруванню міркувань стосовно навколишнього природного середовища при підготовці та ухваленні проектів та програм шляхом забезпечення, відповідно до вимог цієї Директиви, проведення оцінювання стану навколишнього природного середовища при впровадженні окремих проектів та програм, які можуть суттєво вплинути на стан навколишнього природного середовища.
• Директиву Європейського Парламенту та Ради 2004/35/ЄС від 21 квітня 2004 року про екологічну відповідальність за попередження та ліквідацію шкоди навколишньому середовищу, яка має на меті встановити для попередження та ліквідації наслідків екологічної шкоди рамки екологічної відповідальності, що ґрунтуються на принципі “забруднювач-платник”. А також:
• Базове Рішення Ради 2003/80/JI від 27 січня 2003 року про захист навколишнього середовища через кримінальне право.