Ринок нафти і газу - Правове регулювання в Україні

Питання енергетичної безпеки є особливо актуальними на етапі побудови держави, входження національної економіки до світового економічного простору, оскільки від стану ПЕК значною мірою залежить ступінь економічної та політичної незалежності країни. Сьогодні частка нафти і газу в загальному балансі використання первинних енергоресурсів України становить 61%. Пріоритетним енергоресурсом є природний газ, частка якого в енергобалансі за останні роки складає 41-43%. Україна належить до країн з дефіцитом власних природних вуглеводневих ресурсів, задовольняючи потребу в газі за рахунок власного видобутку на 23-25%, у нафті – на 12-15%. У цілому, значні запаси паливних ресурсів України характеризуються різкою перевагою в їхній структурі твердих видів палива (кам'яного вугілля, пальних сланців і торфу) і дефіцитом рідких і газоподібних вуглеводнів. Відсутність достатньої кількості нафти і природного газу створює значні труднощі у розвитку економіки. Це питання заслуговує на окрему увагу, оскільки є слабким місцем в ПЕК України.

Вигідне геополітичне розташування України дозволяє їй у перспективі стати важливим транзитером нафти з Каспійського і Центральноазійського регіонів до Європейського Союзу. У цьому контексті, реалізація проекту Євро-Азійського нафтотранспортного коридору (далі—ЄАНТК) має стратегічно важливе значення для України та її центральноєвропейських сусідів (Польщі, Словаччини, Чехії, Угорщини), а також для Азербайджану та Казахстану, оскільки дозволяє цим країнам диверсифікувати маршрути транспортування енергоресурсів і закріпитися на ринку ЄС. У проекті зацікавлені і країни Балтії, які розглядають цей енерготранспортний коридор як можливість диверсифікації енергопостачання для Північно-Східної частини ЄС. Реалізація ЄАНТК є одним з найбільш пріоритетних шляхів інтеграції України до загальноєвропейського ринку нафти.

Через територію України проходить південна гілка нафтопроводу “Дружба” для транзиту російської нафти в напрямку Словакії, Угорщини та країн Західної Європи. Загальна довжина магістральних нафтопроводів становить 3894 км, при цьому, пропускна спроможність на вході становить близько 100 млн. т нафти на рік та 66 млн. т – на виході. Завершено і будівництво нафтопроводу Одеса –Броди проектною потужністю 9 – 14.5 млн. т нафти на рік. Україна також має 6 нафто-переробних заводів загальною потужністю 52 млн.тонн нафти на рік, які здатні не тільки забезпечити власні потреби в нафтопродуктах (це біля 30% від загальної потужності), а і реалізовувати їх експорт в країни Європи. Але до останнього часу ці потужності використовувалися в незначному обсязі, навіть не забезпечуючи власні потреби.

В Україні видобування нафти і природного газу; постачання природного та скрапленого газу, створення та експлуатацію транзитних міждержавних систем транспортування нафти, нафтопродуктів і природного газу покладено на Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України", яка була створена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України.

Основними актами законодавства України, які регулюють такі правовідносини є:

• Закон України «Про нафту і газ» вiд 12.07.2001 № 2665-III, який визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності нафтогазової галузі України та регулює відносини, пов'язані з особливостями користування нафтогазоносними надрами, видобутком, транспортуванням, зберіганням та використанням нафти, газу та продуктів їх переробки з метою забезпечення енергетичної безпеки України, розвитку конкурентних відносин у нафтогазовій галузі, захисту прав усіхсуб'єктів відносин, що виникають у зв'язку з геологічним вивченням нафтогазоносності надр, розробкою родовищ нафти і газу, переробкою нафти і газу, зберіганням, транспортуванням та реалізацією нафти, газу та продуктів їх переробки, споживачів нафти і газу та працівників галузі.
• Порядок забезпечення споживачів природним газом, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. N 1729. який закріплює монопольне становище НАК «Нафтогаз України» в сфері постачання газу для населення, бюджетних організацій і підприємств, які виробляють теплову енергію.
• постанова Кабінету Міністрів України вiд 02.08.2006 р. № 1075 «Питання державного регулювання цін на природний газ власного видобутку».

Також на початку 2006 року Міністерством палива та енергетики, якому підпорядковуються, окрім НАК «Нафтогаз України» ще НАК «Енергетична компанія України» та ДП НАЕК «Енергоатом» було розроблено проект Закону України «Про ринок природного газу». Цей проект фокусується на конкурентному ринку газу та приведенні українського законодавства у відповідність до основних директив ЄС. Проте, зазначений законопроект до сьогодні не був прийнятий Верховною Радою України.

У березні цього року у Брюсселі Уряд України, Європейська комісія, Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР), Європейський інвестиційний банк (ЄІБ) і Світовий банк (СБ) підписали спільну декларацію за підсумками міжнародної донорської конференції з модернізації української газотранспортної системи. У тексті декларації вказано, що Уряд України готовий забезпечити незалежність оператора української газотранспортної системи, а також дозволити йому працювати на комерційних принципах. 
Відповідно до міжнародних фінансових стандартів Уряд обіцяє забезпечити прозорість і відкритість позичальника, призначеного для здійснення модернізації газотранспортної системи.

До кінця 2009 року Уряд України має розробити програму реформування газового сектора, до реалізації якої приступлять в 2010-2011 роках. Крім того, повинен забезпечити формування тарифів на доступ до мережі (зокрема магістральної) з урахуванням необхідності забезпечення цілісності і удосконалення системи, а також віддзеркалення реальних понесених витрат, включаючи належну прибутковість інвестицій. При цьому закладається зобов'язання оприлюднення оператором газотранспортної системи достатньо детальної інформації про тарифні розрахунки, їх методологію і відсутність дискримінації.

Також український уряд повинен гарантувати дотримання позичальником, призначеним для виконання модернізації ГТС, міжнародних правил проведення закупівель, а також високих стандартів у плані охорони природи, управління, охорони здоров'я і безпеки і соціального захисту.

Згідно зі ще з одним пунктом проекту декларації, Уряд зобов'язується розробити до кінця 2009 року Програму реформування газового сектора для реалізації заходів з реформування газового сектора в 2010-2011 роках, яка б відповідала контекстам Угоди про Асоціацію між ЄС і Україною і приєднання України до Угоди енергетичного співтовариства.

З метою покращення співробітництва, Україна уклала низку двосторонніх угод з такими державами як: Казахстан, Туреччина, Російська Федерація, Азербайджан та іншими державами. Крім того відповідні відносини врегульовано також в Угоді про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами.