Енергоефективність - Правове регулювання в ЄС

Основи енергетичної політики ЄС закріплені у ст.ст.154-156 розділу ХV «Транс’європейські мережі» Договору про заснування Європейського Співтовариства, які визначають підтримку Співтовариством проектів розвитку транс’європейських енергетичних інфраструктур. Заходи Співтовариства у сфері енергетики також безпосередньо пов’язані із свободою пересування товарів і послуг, екологічною політикою ЄС, а оскільки енергетика є сферою природних монополій , то також із конкурентною політикою ЄС. Енергетика належить до предметів сумісного відання ЄС та держав-членів.

Не менш важливе значення для комплексного розуміння завдань та цілей ЄС у сфері енергетики мають такі правові акти як Резолюція Ради від 23 листопада 1995 року щодо Зеленої книги «Енергетична політика Європейського Союзу» та Резолюція Ради від 8 липня 1996 року щодо Білої книги «Енергетична політика для Європейського Союзу».

Найважливішим актом ЄС у сфері енергоефективності є Директива Європейського Парламенту та Ради 2006/32/ЄС від 5 квітня 2006 року щодо раціонального використання енергії кінцевими споживачами та надання енергетичних послуг, яка скасовує Директиву Ради 93/76/ЄЕС, метою якої є підвищення і вдосконалення рентабельності раціонального кінцевого використання енергії у державах-членах шляхом:

• забезпечення необхідних орієнтовних планових показників, а також механізмів, заохочень та інституційних, фінансових і юридичних систем для усунення існуючих бар’єрів на ринку, а також недоліків, які перешкоджають раціональному кінцевому використанню енергії;
• створення умов розвитку і сприяння ринку енергетичних послуг, а також здійснення інших заходів з покращення раціонального використання енергії кінцевими користувачами.

Ця Директива застосовується до тих осіб, які надають заходи щодо покращення раціонального використання енергії, дистриб’юторів енергії, операторів дистриб’юторських систем і компаній по роздрібному продажу енергії; кінцевих споживачів та збройних сил, за умови, що таке застосування не призводить до конфлікту основної цілі діяльності збройних сил із навколишнім середовищем, та за винятком матеріалів, які використовуються виключно для військових цілей.