Авіайційний транспорт - Правове регулювання в Україні

Із здобуттям незалежності, Україна відкрила для себе нові горизонти у сфері цивільної авіації. Попередній етап розвитку на теренах колишнього СРСР багатий здобутками, пов'язаними з цивільною авіацією, яку Україна почала розвивати ще на початку XX століття, зокрема, створення «Аерофлоту». У вересні 1992 року Україна стала членом Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО), а у травні 1993 року прийняла власний Повітряний Кодекс (далі—Кодекс), який регулює діяльність користувачів повітряного простору України з метою задоволення інтересів України та її громадян і забезпечення безпеки авіації. Також Україна стрімко встановила повітряні мости з багатьма країнами світу.

Організаційно авіаційний транспорт України об'єднаний у «Авіалінії України», до яких належить 27 авіазагонів, 105 аеропортів, а також підприємства для ремонту авіаційної техніки.

Для повітряних перевезень України характерна велика порівняно з іншими видами транспорту сезонна нерівномірність. Їхній обсяг зростає, починаючи з квітня і до серпня включно. Середня відстань авіаперевезень перевищує 1 тис. км.

Сьогодні державний контроль та нагляд за безпекою цивільної авіації, організацію розроблення нормативно-правової бази для регулювання діяльності у галузі цивільної авіації а також сприяння провадженню зовнішньоекономічної і міжнародно-правової діяльності цивільної авіації здійснює Державна авіаційна адміністрація, Положення якої затверджено Кабінетом Міністрів України.

Основною проблемою у сфері цивільної авіації нині є ліцензування авіаперевізників, правове регулювання якої здійснюється, окрім Кодексу:

1. Законом України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності” вiд 01.06.2000 № 1775-III.

2. Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2000р. № 1755 „Про термін дії ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності, розміри і порядок зарахування плати за її видачу”.

3. Постановою Кабінету Міністрів України від 04.07.2001р. № 756 „Про затвердження переліку документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності”.

4. Наказом Укравіатрансу від 12.04.2002 № 168 „Про затвердження Інструкції з проходження ліцензійних справ суб’єктів господарювання”.

5. Правилами інформаційного забезпечення системи управління безпекою польотів повітряних суден цивільної авіації України, затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 19.03.2009 р. N 295.

Україна є також членом Європейської конференції цивільної авіації (ЄКЦА) та Європейської організації по безпеці аеронавігації (Євроконтроль), що вимагає внесення певних змін у законодавство України у сфері авіації.

Що стосується наступної проблеми—безпеки польотів, то з метою створення організаційно-правових засад щодо забезпечення авіаційної безпеки та ефективності діяльності цивільної авіації у 2003 році прийнято Закон України «Про Державну програму авіаційної безпеки цивільної авіації».

Варто наголосити на тому, що Україна перша серед країн СНД впровадила механізм Twіnnіng - "Гармонізація законодавчих норм і стандартів України із законодавчими нормами й стандартами ЄС у сфері цивільної авіації". Це є механізм трансформації й адаптації до вимог ЄС систем державного керування країн- кандидатів ЕС. Він став допомогою в адаптації авіаційного законодавства Украіни до вимог Європейського Союзу. Проект тривав з вересня 2007 року до червня 2009. Були розроблені детальний план дій щодо імплементації європейських правил безпеки польотів, що включає графік імплементації та контрольні критерії, які дозволять стежити за його впровадженням, а також опис перехідного періоду й перехідні положення. Основною метою проекту було прийняття й імплементація Загальних Авіаційних Правил (Joіnt Avіatіon Requіrements (JARs)).