Якість навколишнього середовища - Правове регулювання в Україні

Одне з провідних місць у забрудненні атмосфери належить автотранспорту — понад третину усього обсягу викидів забруднюючих речовин в Україні, а в деяких містах більше, ніж половину. Так, у Чернівцях — 75%, Києві та Вінниці — 77%, Львові — 79%, Івано-Фран¬ківську і Луцьку — 83%, Ялті, Полтаві та Хмель¬ницькому — 88%, Ужгороді та Євпаторії — 91% від загальної кількості викидів. Понад 40% оксиду вуглецю, 40% вуглеводів і близько 30% оксидів азоту від загальної кількості цих речовин, які потрапляють у повітря належить різним видам транспорту.

Велику стурбованість викликає неблагополучна в екологічному відношенні столиця України. Так, Київ, який по суті не має металургійної і видобувної промисловості, за загазованістю повітря, в тому числі й автотранспортом, попереду таких промислових центрів, як Запоріжжя, Кривий Ріг, Харків, Макіївка, Комунарськ. Індекс забруднення в. Києві у 6 разів вищий, ніж у Львові. Кількість викидів продуктів промисловості й транспорту (насамперед, сірковуглецю, діоксиду азоту, фенолу й аміаку) постійно зростає і досягла вже 330 тис. т на рік. З-понад 40 тис. промислових підприємств і об'єктів міста лише третина має очисні споруди. Серед злісних отруювачів повітря — 5 гігантських ТЕЦ і десятки районних котелень із застарілою системою очищення (об'єднання «Київенерго»), виробничі об'єднання «Хімволокно», «Київпромарматура», заводи «Більшовик», «Вулкан», фанерний, хімічний, медпрепаратів, Дарницький вагоноремонтний, м'ясокомбінати та багато інших. Відсутність очисних споруд на зливовій каналізації призвела до загибелі річок (Либідь, Почайна, Дарниця, Сирець, Нивки). Один лише завод хімікатів робить агресивні викиди в Дніпро в обсязі 6 тис. м3 на добу.

Державний комітет з питань гідрометеорології (Гідромет) регулярно здійснює моніторинг 54 великих та малих міст. 13 агломераційних виробництв, зосереджених переважно у Донецько-Придніпровському промисловому регіоні, характеризуються високим рівнем викидів в атмосферне повітря не тільки класичних забруднювачів, але й специфічних канцерогенних речовин.

Загалом протягом останніх декількох років щорічні концентрації пилу, оксидів азоту, діоксиду сірки та оксиду вуглецю зменшилися разом із рівнем забруднення. Все ж вони часто перевищують граничне допустимі концентрації (ГДК), українські стандарти якості атмосферного повітря в 1,1-3,2 рази, залежно від речовини та міста. Перевищення діоксиду азоту спостерігалося майже у всіх великих містах; в Єнакієвому зафіксовано найбільше перевищення — у 3,2 рази більше від ГДК.

Ситуація щодо токсичних забруднювачів повітря значно гірша. Їх річна концентрація перевищує річні значення стандартів в декілька разів у більшості великих міст, зокрема для формальдегіду (максимуму 8,5 рази в Одесі), для бенз(а)пірену (7,2 рази в Донецьку), для фенолу (3,8 рази в Єнакієвому та Горлівці) та для аміаку (3,4 рази, також у Горлівці). Більшість короткострокових концентрацій важких металів також перевищують ГДК, наприклад, ГДК для міді перевищувалася в 11,6 разу у Дніпродзержинську. Загалом, із двох проведених щорічних вимірювань різних забруднювачів на території України принаймні одне з них перевищує ГДК. Головним чином це спостерігається для токсичних забруднювачів повітря.

Однак, в Україні досі немає єдиної та повної статистичної бази, яка була б джерелом всебічної інформації про стан ринку нафтопродуктів. Державний комітет статистики України випускає одну комплексну доповідь "Паливно-енергетичні ресурси України" з періодичністю раз на 2 роки. Матеріали інших відомств, зокрема, Міністерства палива та енергетики, стосовно ринку нафтопродуктів доступні обмеженому колу користувачів. Відсутність прозорої статистичної інформації про стан ринку нафтопродуктів і діяльність нафтотрейдерів ускладнюють об’єктивну та повну оцінку поточної ситуації на ринку нафтопродуктів та прийняття органами державної влади ефективних рішень.

Нормативними актами, що здійснюють правове регулювання в Україні у сфері якості повітря є:

• Закон України «Про охорону атмосферного повітря» вiд 16.10.1992 № 2707-XII, що спрямований на збереження та відновлення природного стану атмосферного повітря, створення сприятливих умов для життєдіяльності, забезпечення екологічної безпеки та запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров'я людей та навколишнє природне середовище.
• Порядок розроблення та затвердження нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах та впливу фізичних факторів пересувних джерел забруднення атмосферного повітря, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 р. N 303;
• Інструкція з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затверджена спільним наказом Наказ Міністерства палива та енергетики України, Держспоживстандарту України від 04.06.2007 р. N 271/121;
• Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затверджена спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Міністерства економіки України, Держспоживстандарту України від 20.05.2008 р. N 281/171/578/155;
• Правила перевезення наливних вантажів, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 18.04.2003 р. N 299;
• Правила ведення обліку, зберігання та реалізації дизельного палива залежно від вмісту масової частки сірки, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 березня 2007 р. N 545;
• Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 р. N 1442;
• ДСТУ 3868-99 «Паливо дизельне. Технічні умови»;
• ДСТУ 4063-2001 «Бензини автомобільні. Технічні умови».