Торгівля продукцією тваринного походження - Правове регулювання в Україні

За рахунок сприятливих агро-кліматичних умов Україна має неабиякий потенціал для розвитку агропромислового комплексу, зокрема у сфері тваринництва: виробництва молока та м’ясопродуктів. Так, одним із найактуальніших питань на ринку м’яса України є його експортна спроможність, зокрема до Європейського Союзу, а також перспективи подолання технічних бар'єрів на шляху експорту української м'ясопродукції, що особливо актуально для ряду швидкорослих секторів, таких як птахівництво. Однак, і молочна галузь є однією з пріоритетних у харчовій промисловості України, про що говорить те, що серед 37,6% продукції тваринництва, виробництво молока становить 12%. Входження України до СОТ і наміри інтегруватись з ЄС потребує чіткого впровадження законів ринкової економіки в агропромисловому виробництві і, зокрема, в системі реалізації молока та молокопродукції за рахунок адаптації товаровиробників до міжнародних вимог та вимог ЄС щодо її якості (масова частка жиру, води, молочного білка; титрована кислотність; індекс розчинності; дозволений вміст сторонніх домішок; вимоги до маркування, тощо).

Наразі, основними проблемами у цій галузі можна назвати: відмінності законодавчого й практичного рівня повноважень органів, відповідальних за контроль безпеки сировини й продукції, розходження в інструкціях з охорони здоров'я тварин та недосконалість складських приміщень. Перша проблема, яка на сьогодні є чи не найбільш гострою, існує між Державним комітетом ветеринарної медицини України (далі—Держкомветмедицини) та санітарно-епідеміологічними установами (далі—СЕУ). Це спричинено тим, що обидві інстанції здійснюють перевірку продукції тваринного походження. Єдина відмінність полягає в тому, що Держкомветмедицини проводить перевірку лише сировини тваринного походження, а СЕУ— на всіх стадіях, однак при цьому, як правило, не узгоджуючи дії між собою, що призводить до повторної перевірки.

Держкомветмедицини є основним центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики в галузі ветеринарної медицини, проводить державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд за здоров'ям тварин, безпечність та якість харчових продуктів, який створили у 2007 році на заміну Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України. Саме він, як головний орган, здійснює і правове забезпечення підзаконними нормативними актами, зокрема, серед актів що стосуються питання якості та вимог до молока та м’ясопродуктів, можна виділити такі:

• наказ Головного державного інспектора ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України від 01.09.2000 р. № 45 «Про затвердження Положення про державний ветеринарний нагляд та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання щодо забою тварин, переробки, зберігання, транспортування й реалізації продукції тваринного походження».
• наказ Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України від 21.03.2002 р. № 18 «Про затвердження Ветеринарних та санітарних вимог до пунктів закупівлі молока від тварин, які утримуються в особистих підсобних господарствах населення».
• наказ Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України від 21.03.2002 р. № 17 «Про затвердження Ветеринарних та санітарних вимог до особистих підсобних господарств населення - виробників сирого товарного молока».
• наказ Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України від 20.04.2004 р. № 49 «Про затвердження Правил ветеринарно-санітарної експертизи молока і молочних продуктів та вимог щодо їх реалізації».
• наказ Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України від 14.01.2004 року № 4 «Про затвердження ветеринарно-санітарних правил для боєнь, забійно-санітарних пунктів, господарств та подвірного забою тварин».
• наказ Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України «Про затвердження Правил передзабійного ветеринарного огляду тварин і ветеринарно-санітарної експертизи м'яса та м'ясних продуктів» № 28 від 07.06.2002 року.
• наказ Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України Про затвердження Ветеринарних вимог щодо імпорту в Україну об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду від 14.06.2004 року № 71 .

а також:

• розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження плану заходів щодо підвищення якості м'ясо-молочної продукції від 27.12.2006 р.№ 655-р.
• інструкція про порядок проведення оцінки якості м'ясо-молочних продуктів, що затверджена наказом Міністерства аграрної політики України від 25.04.2006 р.№ 213 та іншими актами.

Та, водночас, найважливішими нормативними актами, що регулюють ринок продуктів тваринного походження залишаються, безперечно:

•  Закон України «Про безпечність та якість харчових продуктів» від 23 грудня 1997 року № 771/97-В, який регулює відносини між органами виконавчої влади, виробниками, продавцями (постачальниками) та споживачами харчових продуктів і визначає правовий порядок забезпечення безпечності та якості харчових продуктів, що виробляються, знаходяться в обігу, імпортуються та експортуються.
• Закон України «Про молоко та молочні продукти» від 24 червня 2004 року № 1870-IV, який визначає правові та організаційні основи забезпечення якості та безпеки молока і молочних продуктів для життя та здоров'я населення і довкілля під час їх виробництва, транспортування, переробки, зберігання і реалізації, ввезення на митну територію та вивезення з митної території України.
• Закон України «Про ветеринарну медицину» від 25.06.1992 р. № 2498-ХІІ.
• Закон України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності» від 01.12.2005р. № 3164-ІV.

А от проект Закону України «Про м'ясо та м’ясні продукти», який визначає організаційні та правові засади забезпечення якості м'яса та м'ясних продуктів і безпеки для життя, здоров'я населення і довкілля під час їх виробництва, переробки, пакування, зберігання, транспортування та реалізації, а також вивезення з України і ввезення в Україну так само як і проект Закону України «Про внесення змін в Закон України «Про молоко та молочні продукти» прийняті лише у першому читанні.

Законодавство України звичайно потребує удосконалення та доопрацювання у сфері тваринництва, але ці зміни потребують і можливості їх практичної реалізації, так, наприклад, якість молока, що виробляється в Україні, не відповідає європейським стандартам, як найменше з двох причин. Насамперед тому, що якість сировини не відповідає європейським стандартам. Зміну управління якістю молочної продукції необхідно здійснювати у всьому харчовому ланцюзі „виробництво – споживання”, який включає виробництво молочної сировини, її переробку, реалізацію та споживання готової продукції. Другий чинник – устаткування молочних підприємств. Багато молокопереробних підприємств працює на обладнанні, яке встановлювалось ще за радянських часів, що не сприяє високій якості продукції. 90–95 відсотків молочного тваринництва в Україні потребує оновлення та реконструкції. Так само, як і близько 75 відсотків підприємств переробної галузі. Однак, на європейському ринку українські молочні продукти будуть конкурентоспроможними через свою дешевизну, водночас, ще однією перешкодою може стати відсутність в Україні системи виробництва молока., оскільки понад 70% цього продукту заготовляють селяни вдома. Такої практики в ЄС не існує, тому довести, що за українським молоком є належний контроль, вкрай складно.

Саме з метою виходу української продукції тваринного походження на європейський ринок, українські підприємства проходять перевірки, у результаті чого, якщо переробні підприємства витримають перевірку, то українські молочні продукти можуть зайняти нішу на європейському ринку в сегменті дешевого молока, а м`ясо українського виробництва стане конкурентоспроможним і буде допущене до офіційної реалізації на території Євросоюзу.