За рахунок сприятливих агро-кліматичних умов Україна має неабиякий потенціал для розвитку агропромислового комплексу, зокрема у сфері тваринництва: виробництва молока та м’ясопродуктів. Так, одним із найактуальніших питань на ринку м’яса України є його експортна спроможність, зокрема до Європейського Союзу, а також перспективи подолання технічних бар'єрів на шляху експорту української м'ясопродукції, що особливо актуально для ряду швидкорослих секторів, таких як птахівництво. Однак, і молочна галузь є однією з пріоритетних у харчовій промисловості України, про що говорить те, що серед 37,6% продукції тваринництва, виробництво молока становить 12%. Входження України до СОТ і наміри інтегруватись з ЄС потребує чіткого впровадження законів ринкової економіки в агропромисловому виробництві і, зокрема, в системі реалізації молока та молокопродукції за рахунок адаптації товаровиробників до міжнародних вимог та вимог ЄС щодо її якості (масова частка жиру, води, молочного білка; титрована кислотність; індекс розчинності; дозволений вміст сторонніх домішок; вимоги до маркування, тощо).
Наразі, основними проблемами у цій галузі можна назвати: відмінності законодавчого й практичного рівня повноважень органів, відповідальних за контроль безпеки сировини й продукції, розходження в інструкціях з охорони здоров'я тварин та недосконалість складських приміщень. Перша проблема, яка на сьогодні є чи не найбільш гострою, існує між Державним комітетом ветеринарної медицини України (далі—Держкомветмедицини) та санітарно-епідеміологічними установами (далі—СЕУ). Це спричинено тим, що обидві інстанції здійснюють перевірку продукції тваринного походження. Єдина відмінність полягає в тому, що Держкомветмедицини проводить перевірку лише сировини тваринного походження, а СЕУ— на всіх стадіях, однак при цьому, як правило, не узгоджуючи дії між собою, що призводить до повторної перевірки.
Держкомветмедицини є основним центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики в галузі ветеринарної медицини, проводить державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд за здоров'ям тварин, безпечність та якість харчових продуктів, який створили у 2007 році на заміну Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України. Саме він, як головний орган, здійснює і правове забезпечення підзаконними нормативними актами, зокрема, серед актів що стосуються питання якості та вимог до молока та м’ясопродуктів, можна виділити такі:
а також:
Та, водночас, найважливішими нормативними актами, що регулюють ринок продуктів тваринного походження залишаються, безперечно:
А от проект Закону України «Про м'ясо та м’ясні продукти», який визначає організаційні та правові засади забезпечення якості м'яса та м'ясних продуктів і безпеки для життя, здоров'я населення і довкілля під час їх виробництва, переробки, пакування, зберігання, транспортування та реалізації, а також вивезення з України і ввезення в Україну так само як і проект Закону України «Про внесення змін в Закон України «Про молоко та молочні продукти» прийняті лише у першому читанні.
Законодавство України звичайно потребує удосконалення та доопрацювання у сфері тваринництва, але ці зміни потребують і можливості їх практичної реалізації, так, наприклад, якість молока, що виробляється в Україні, не відповідає європейським стандартам, як найменше з двох причин. Насамперед тому, що якість сировини не відповідає європейським стандартам. Зміну управління якістю молочної продукції необхідно здійснювати у всьому харчовому ланцюзі „виробництво – споживання”, який включає виробництво молочної сировини, її переробку, реалізацію та споживання готової продукції. Другий чинник – устаткування молочних підприємств. Багато молокопереробних підприємств працює на обладнанні, яке встановлювалось ще за радянських часів, що не сприяє високій якості продукції. 90–95 відсотків молочного тваринництва в Україні потребує оновлення та реконструкції. Так само, як і близько 75 відсотків підприємств переробної галузі. Однак, на європейському ринку українські молочні продукти будуть конкурентоспроможними через свою дешевизну, водночас, ще однією перешкодою може стати відсутність в Україні системи виробництва молока., оскільки понад 70% цього продукту заготовляють селяни вдома. Такої практики в ЄС не існує, тому довести, що за українським молоком є належний контроль, вкрай складно.
Саме з метою виходу української продукції тваринного походження на європейський ринок, українські підприємства проходять перевірки, у результаті чого, якщо переробні підприємства витримають перевірку, то українські молочні продукти можуть зайняти нішу на європейському ринку в сегменті дешевого молока, а м`ясо українського виробництва стане конкурентоспроможним і буде допущене до офіційної реалізації на території Євросоюзу.